понеділок, 15 грудня 2014 р.

В рамках тижня права Сонячненська молодь  долучилися до ХІ Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини. Для перегляду було обрано фільм "Присмерк"  молодого українського режисера Валентина Васяновича. Ця стрічка далека від готрої соціальності,а тим паче від політики й публічності. Це фільм про приватне, про те, що є основою нашого буття. Цей фільм отримав на 5 Одеському  міжнародному кінофестивалі нагороду," Золотого Дюка"  як найкраща україньска повнометражна стрічка. 
Картини фільму дуже вразили молодь, їм стало шкода головних героїв, вони перейнялися подальшею долею і навіть після титрів у головах присутніх звучало одне запитання "Що ж буде далі?" Після перегляду виникла яскрава дискусія щодо теми і наповненя фільму ,а також щодо питання "Яку б ви хотіли розв'язку даної стрічки?"
Сергій Прокопенко: " Я хотів, щоб знайшлася родина,яка забере нещасну Марію та її сина до себе, і буде піклуватися про них,як про своїх рідних"
Дарина Пономаренко:" Я настільки вражена переглядом, що готова хоч сьогодні стати волонтером і борцем за 
соціально-незахищені версти населення, адже ця історія- це реальність нашого сучасного буття,і цей випадок непоодинокий, і ми просто повинні пробудити  в людях небайдужість до інших, до тих, хто дійсно цього заслуговує і чекає"






Україна — це земля, де ми народи­лись і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.
Серед геніальних винаходів людства особливе місце посідає родина. Так, саме вона є тим потужним джерелом ,що об’єднує людей у родинне гніздо на основі шлюбних і кровних стосунків.
Родинне гніздо –так називають батьківську домівку ,  як найдорожче місце для кожної людини, а особливо дитини.

Одна Батьківщина –двох не буває,
Місця, де зродився, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що ненька
Співала малому,коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає
Потоки, потоки,мов струни,течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І ми припадаєм  до неї вустами,
І серцем вбираємо,спраглі води.
Без рідної мови, без пісні,без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.

11 грудня  в Сонячненській бібліотеці -філії відбулося  родинне свято "Хай буде шана в кожній хаті і дух сімейний за столом". На свято завітали покоління сонячненських родин: Лазаренки, Шуміліни,Найденцови, Коритники, Василенки, Купрієви,Синиці, Качайли , Лейби, Коновалови, Третяки.
 Гості свята розповідали про свої сімейні традиції. Лідія Григорівна Синиця  познайомила присутніх зі своїм родинним деревом, а також розповіла історію свого роду.Під час заходу звучали пісні і вірші про родину та цікаві сімейні історіїі.Потім всі учасники свята продовжили спілкування за чашечкою чаю з солодощами. Невимушена атмосфера, яка панувала на святі створила в бібліотеці справжній осеродок родинного вогнища. Всі учасники залишилися задоволеними і чекають наступної родинної зустрічі.